Стиль Рококо

Стиль Рококо Рококо (від французького rocaille - декоративні камені та раковини) - стиль в архітектурі й, більшою мірою, в дизайні інтер'єрів, що виник у Франції на початку XVIII століття як розвиток та видозміна стилю бароко. Для Рококо властиві аристократизм та вишуканість, насиченість інтер'єрів декоративними деталями, динаміка композицій, чудові хвилеподібні рослинні орнаменти, реалістично виконані пагони та квіти, раковини з асиметричними формами, різноманіття завитків. Величезна увага приділяється міфологічним сюжетам, сценам еротичного характеру, особистому комфорту. Зустрічаються сюжетні орнаменти - «пори року» та «елементи стихії». Характерні кольори - золотий, кремовий, слонова кістка, білий, а також пастельні відтінки рожевого, жовтого, блакитного та зеленого.

Стиль рококо залишався в моді в ряді європейських країн до середини XVIII століття, а в деяких районах Франції - до кінця 1780-х, після чого змінився класицизмом (неокласицизм). В Англії та Північній Америці цей стиль не прижився. Однак, у XIX столітті Рококо повторно входить у моду, причому, навіть у Росії та Сполучених Штатах.

«Витончений» - головне слово, що характеризує дух цього стилю, де вишукано тонке розуміння краси стає важливіше за інші людськи чесноти. Саме тут спостерігається деяка поверховість і театральність, відхід у світ фантазій та міфічних сцен з неодмінним нальотом еротизму, чуттєвості, насолод і любові.

Захоплення китайськими мотивами (шинуазрі) - характерна риса того часу. З'являються елементи китайського декору ніби спеціально придумані для Рококо - лакові панно, вишукані лаковані меблі, пересувні ширми, гобелени з китайськими сюжетами, китайський фарфор, дерева з тонкими стовбурами, витончені орхідеї.

Архітектура рококо втілена в основному у приватних міських особняках й заміських палацах французької аристократії та прагне до легкості, привітливості, грайливості. Для неї є чужими доцільність форм та строга симетрія. Кімнати особняків часто розташовувалися асиметрично і мали криволінійні обриси з заокругленими кутами. У центрі будови зазвичай знаходився парадний зал. Розміри кімнат стають набагато менше, а стелі істотно нижче, що привносило більше інтимності. У той же час, вікна були великими - майже від самої підлоги. Стіни розділялися на окремі панно в два ряди по вертикалі. На стінах - різьблені панелі з позолоченими орнаментами, живописом та безліччю дзеркал, що створювали ілюзію простору та надавали йому невизначеність. Колони - то довші, то коротші, то скручуються або грайливо спотворюються у розмірах, підкреслюючи фривольність та легковажність.

Інтер'єр епохи рококо - це завжди частина цілого ансамблю, у якому в одному стилі об'єдналися внутрішня й зовнішня архітектура будівель та кімнат, декор стін та стель, меблі, посуд тощо. Оздоблення будуарів та салонів завжди було злегка перенасичене предметами, однак, при цьому, усі предмети виготовлялися з пильною увагою до життєвих дрібниць та комфорту.

Центр інтер'єру - невисокий камін, накритий кольоровою або білою мармуровою плитою з розкішними накладками з бронзи. Над каміном - велике дзеркало у позолоченій рамі. Кімната в стилі рококо повинна нагадувати скриньку з коштовностями. Шкатулки, фарфорові статуетки й вази розставлені групами скрізь: на каміні, комоді, столиках, секретері. Матеріали - фарфор, скло, майоліка, камінь, кістка. Обробка - розпис, лак, срібло, золото. Широко використовувалися вироби із бронзи з золоченням: канделябри, люстри, настільні та настінні годинники, накладки для меблів. Оздоблення підлог становили кам'яна мозаїка та паркет, які завжди були в гармонії з химерною обстановкою кімнат. Основу меблевих гарнітурів становили м'які стільці, крісла, дивани, канапе та кушетки, а також секретери та комоди з хвилястим фасадом, екрани для каміна та ширми. Для спальні - романтична ліжко з балдахіном. Для будуара - кокетливий туалетний столик. Світильники у вигляді гіпсових раковин, квітів або чаш також покликані посилювати романтичну й затишну ауру приміщення.

Внутрішня обробка приміщень доповнювалася тканинами, шпалерою, вишивками. У гобеленах використовувалися оксамит, мереживо, візерункові тканини з золотими та срібними нитками. Штори - з двох або трьох шарів парчі, шовку або жакарда з використанням підхватів і ламбрекенів. Найбільш популярні колірні поєднання для Рококо - біле з пастельними відтінками блакитного, зеленого або рожевого і обов'язково золото.

Меблі цього періоду в основному невеликі за розмірами, ала дуже зручні. Їх почали також розташовуватися групками (наприклад - диван, стіл та кілька стільців), що створювало «центри тяжіння» для присутніх людей. Для меблевих форм характерна відсутність прямих ліній, відмова від симетрії та автономності деталей конструкцій. Складалося враження, що меблі відлиті з однорідної маси. Різьблення по дереву замінили бронзовими накладками, обробкою деталей кольоровими лаками й накладками з позолоченим різьбленням. До спинок та підлокітників кріплять подушки, з вишитими шовком пасторальними епізодами, орнаментом й рослинними мотивами.

Секретер - модний елемент меблевого гарнітуру того часу. Він практично виконував функції письмового столу, комода та кабінету. Різноманітні потаємні скриньки в секретерах були дуже доречними для зберігання мемуарів, любовної листування та інших документів. Саме секретери, а також комоди з двома ящиками - найбільш популярний вид корпусних меблів в ту епоху.

У меблях для сидіння враховуються й особливості пишною жіночого одягу - з'являється бертер (глибоке крісло). Однак найбільш поширеними предметами гарнітурів того часу були столи і столики, різновидів яких існувало безліч: рукодільні, туалетні, столи-серванти, столи-консолі, пристінні, ломберні, столи-бобики та інші.

  Магазин: